Консультпункт ГАРНИЙ НАСТРІЙ З САМОГО РАНКУ (консультація для батьків)  ДЛЯ ДОРОСЛИХ Прокинувшись зранку нам часом буває складно зарядитися бадьорістю й енергією. Але саме ранковий настрій вплине на подальше Ваше самопочуття та емоційний стан. Тому щоб весь день зберігати бадьорість духу та гарний настрій, необхідно підзарядитися нею з самого ранку. Нижче я даю кілька рекомендацій. Використовуйте їх і бадьорість точно стане Вашим союзником у денних клопотах. 6 порад хорошого настрою на весь день. 1. Перше - це як ви просинаєтесь. Ні в якому разі не варто вставати з ліжка швидко, різко і відразу його стелити. Необхідно відлежатися, я не кажу вже про те, щоб виспатися. А також прогавити. Позіхайте, потягніться лежачи. Повільно підніміться, сівши на ліжко. Ще раз позіхніть і потягніться сидячи і тільки потім вставайте. 2. Тепер Вам потрібно «зустріти» день. Скажіть про себе або вголос (як Вам зручно): «Сьогодні чудовий день! Сьогодні зі мною відбувається тільки найкраще! »І так кілька разів. А коли йдете вмиватися і чистити зуби, то вимовляєте «Я собі подобаюся. Я щаслива людина. Я здорово (назвіть, чим Ви займаєтеся)». Можете вимовляти щось своє. Головне, щоб ці твердження свідчили про те, що день принесе Вам успіх, що у Вас виходити якісь заплановані справи, що Ви будете виглядати чарівно. 3. Постійте кілька хвилини біля дзеркала і посміхайтеся, дивлячись на себе. Відомо, що почуття не лише народжують емоції, але й навпаки. Якщо Ви посміхаєтесь, то викликаєте в собі самі позитивні почуття. При усмішці Ваше обличчя розслаблюється, розгладжуються зморшки. Постарайтеся зафіксувати цю посмішку, щоб продовжувати посміхатися коли Ви пішли снідати. Якщо не виходить тримати посмішку (припустимо, що Ви не усміхнена людина), то не треба. Проте все одно намагайтеся посміхатися кожен раз, коли підходите до дзеркала. Особливо якщо у Вас якісь неприємності. У житті все суцільна суєта, як казав мудрий цар Соломон. І абсолютно ні до чого не треба ставитися серйозно. Посмішкою Ви нагадуєте собі, що Ваші турботи - тільки гра дорослих дітей у «розумників». 4. Перед сніданком випийте дві склянки або одну велику чистої (тільки не кип'яченої) води. Вода заряджає енергією. Вона потрібна організму постійно. Якщо Ви протягом дня лише п'єте каву і чай на сніданок, обід, вечерю і в перервах, то позбавляєте організм маси енергії, висушує його. Як можна частіше пийте воду. Зробіть це прямо з ранку і Ваш тонус неодмінно підвищиться. 5. Слухайте улюблену музику. Навіть якщо Ви людина середнього віку і ходите на роботу - купіть навушники. Весь час думати про повсякденні турботи не можна. Якщо Ви бізнесмен, то вистачить під час дороги слухати лекції про те, як зробити свій бізнес ще прибутковішим. Послухайте краще улюблену музику. І знову Ви відчуєте радість всіх земних турбот і розслабитеся. Отже, я перерахую ще раз всі рекомендації: вставайте з ліжка повільно, потягуючись і позіхаючи; зустрічайте день позитивними твердженнями; посміхайтеся у дзеркалі; пийте багато чистої води з ранку; послухайте улюблену музику. Ці речі банальні і проробляти їх не складно. Так Ви з самого ранку зарядитесь бадьорістю і гарним настроєм. Ах, так. .. ще одне! Якщо ранок видався гарний, постійте хвилин 5 на балконі, розглядаючи дерева і ранні сонячні промені. .. ДЛЯ МАЛЯТ Здавалося б, яка маленька проблема! Подумаєш, малюк важко засинає... А з ранку його не витягнеш з ліжка! Але для багатьох батьків саме з важкого підйому починається кожний робочий день. І закінчується такий день тим, що малюк ніяк не хоче заснути. Він просить почитати, посидіти з ним поруч, проспівати пісеньку, і так триває довго-довго. Важке ранкове пробудження найчастіше пов'язане з порушенням режиму дня. Якщо малюк не спав вдень, пізно влігся ввечері, так ще й заснув не відразу, от Вам і результат. Але ж, якщо пам'ятаєте, передача «На добраніч, діти!», що демонструвалася по телевізору в нашому дитинстві, закінчувалася в 21.00, і передбачалося, що відразу ж після її перегляду діти йдуть спати. Сьогодні ж батьки дуже рідко дітей укладають спати в цей час. Та й перед сном вони дивляться зовсім інше: новини разом із батьками, або американські мультфільми. Денний сон теж буває далеко не у всіх малят. Є такі діти, які вже із трирічного віку відмовляються від денного сну. Тому, якщо Ви хочете, щоб малюк легко і з гарним настроєм прокидався зранку, відрегулюйте його режим сну та пильнуйте за цим протягом дня. Коли ви будите дитину зранку, не кричіть голосно, не стягуйте з неї ковдру. Пробудження повинне бути повільним і спокійним. Увімкніть неяскраве світло, неголосну музику, погладьте малюка, покличте його тихенько на ім'я. Щоб день минув добре, нехай дитина, ще лежачи в ліжечку, зробить декілька вправ-потягувань. Відразу підхоплюватися з ліжка теж не потрібно, можна опустити ніжки й трошки посидіти, а вже потім переходити до активніших дій. Через декілька хвилин, коли дитина зовсім прокинулася, можна увімкнути яскравіше світло і гучніше музику, зробити з дитиною зарядку. Тоді бадьорість і гарний настрій забезпечені Вам обом на весь день. Щоб полегшити маляті засинання, можна придумати свої «сонні правила». Наприклад, увечері в той самий час разом із дитиною відправляйтеся подихати свіжим повітрям хоча б на двадцять хвилин. Після повернення можете пограти в спокійні ігри (настільні) або почитати книжку. Якщо ж малюк дуже наполягає на перегляді мультфільму, можете запропонувати йому короткий мультсеанс (не більше 10-15 хвилин). Але мультфільм повинен бути добрим та обов'язково із гарним кінцем. Якщо дитина боїться темряви або просить не замикати двері, прислухайтеся до такого прохання. Можливо, саме страхи і тривоги заважають їй швидко заснути. Нехай там, де вона спить, горить неяскраве світло. Ви зможете його вимкнути, коли дитина засне. Прагніть до того, щоб дитина засинала в гарному настрої. Не сваріть її ввечері, не карайте, інакше вона буде хвилюватися і не зможе заснути. Ще гірше, якщо дитина засинає в сльозах. Тоді, швидше за все, уночі її будуть мучити кошмари, і вона зовсім не виспиться. Посидьте поруч, погладьте малюка, зробіть йому приємний масаж. Якщо він просить, візьміть його на руки і трішки покачайте, так Ви створите дитині відчуття спокою та захищеності. Всі діти люблять засинати з м'якими іграшками. Нехай у Вашої дитини буде така іграшка саме для сну. Скажімо, ведмедик, з яким добре засинати. Беріть його із собою, якщо подорожуєте, підкладайте дитині, якщо вона ніяк не може заснути. Казка, прочитана мамою або татом на ніч тихим голосом, заколисує дитину і налаштовує її на спокійний сон. Колискова пісенька ніби говорить маляті: «Спи спокійно, мама поруч, мама тебе любить». Не вкладайте малюка спати голодним або, навпаки, відразу після вечері. Провітріть спальню перед сном. І якщо Ви звикнете дотримуватися цих нехитрих правил, Ваше маля міцно і солодко засне. Як зробити так, щоб пробудження і засинання були легкими? 1. Дотримуйтеся режиму дня 2. Не позбавляйте малюка денного сну 3. Перед сном грайте з дитиною в спокійні ігри 4. Співайте колискові 5. Ніколи не сваріть маля перед сном 6. Дайте дитині м'яку іграшку 7. Не будіть дитину різко 8. Перехід від сну до пробудження повинен бути поступовим. ВІДПОЧИНОК БІЛЯ ВОДОЙМИ (консультація для батьків)  На березі річки, озера чи моря дитину слід зайняти різноманітною цікавою діяльністю. Тут можна не лише спостерігати за водоростями, рибами, водоплавними птахами, а й почати збирати ко¬лекцію мушель, зокрема річкових, озерних та морських молюсків. Мушлі слід ретельно промити, просушити та розкласти в коробки. Камінці, обточені водою, - обов'язковий елемент узбережжя. З ними можна організувати багато ігор і експериментів. Зокрема, цікавим заняттям будуть пошуки «курячого бога». Це камінчики з дір¬кою посередині. За давнім повір'ям, вони приносять щастя тому, хто їх знаходить. Таких камінчиків можна відшукати вдосталь, а потім зробити з них намисто. Можна навіть оголосити конкурс на знаход¬ження найкрасивішого, найтоншого, найгрубішого, найяскравішого камінчика. Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати і використовувати для ігор з піском, викладати візерунки тощо. Часто у водоймах можна знайти шматочки скла, що схожі на камінчики. Вода зробила свою справу і досить ретельно обточила їх. Для дітей дізнатися про це буде справжнім відкриттям. Малюкам подобається кидати камінчики у воду. Позмагайтеся з дитиною і покидайте їх на дальність. А ще - навчіть її кидати ка¬мінчик так, щоб він «стрибав» по воді. Таке вміння не лише принесе дитині величезну втіху, а й сприятиме розвитку координації рухів, окоміру тощо. Запропонуйте дитині опустити камінчики у воду біля берега. Зверніть її увагу на те, що вони всі впали на дно. Запитайте у дитини, чому такі маленькі камінчики потонули, а великий м'яч не тоне, пла¬ває на поверхні. Дістаньте камінчики з води, запропонуйте дитині порівняти їх із сухими. Хай вона зробить ще одне відкриття: у мокрих камінців змінюється колір. А як цікаво будувати замки з піску біля води! Хіба лише замки? З мокрого піску можна «ліпити пиріжки», робити різні фігурки, «варити кашу». А прикрасити вироби мож¬на камінчиками, паличками, мушлями, фольгою від цукерок тощо. Запропонуйте дитині пройтися спо¬чатку по вологому піску, а потім по сухому. Де сліди будуть чіткішими? Запитайте у дитини, чи можна збудувати замок чи зліпити щось із сухого піску? Чому ні? Із сухим піском теж дуже цікаво гратися. Сухий пісок розсипається - з нього не можна нічого побудувати, але його можна пересипати тонкою цівкою або просівати через сито. Насипавши трохи піску на білий аркуш паперу, разом з дитиною уважно розгляньте піщинки під лупою. Запитайте у неї: • з чого складається пісок? • якого він кольору? • як зміниться пісок, якщо його намочити? Зверніть увагу дитини на те, що піщинки різної форми і розміру. Розкажіть, як утворюється пісок, що піщинки - це крихітні камінчики, які відколюються від великих каменів під час тертя чи ударів один об одного. Покажіть, що піском можна малювати, насипаючи його на аркуш цупкого паперу чи іншу гладеньку поверхню тонкою цівкою. Запропонуйте дитині виміряти об'єм різних ємкостей за допомогою сухого піску. Для цього можна використати умовну мірку - ємкість невеликого об'єму або одну велику прозору ємкість з поділками. А ще - можна насипати однакову кількість піску у пляшки з горлечком різної ширини, використавши як умовну мірку, скажімо, пластиковий стаканчик1. Запитайте у дитини, з якої пляшки пісок висиплеться швидше: з тієї, що має вузьке горлечко, чи з тієї, що має широке? Нехай дитина сама перевірить правильнісфть своєї гіпотези. Викладіть разом з дитиною доріжку з камінців - «сухий» струмочок. Нехай вона разом з вами походить по ньому босоніж. Відчули легкість після масажу стоп? Він сприяє стимуляції біологічно актив¬них точок, а отже, і оздоровленню організму. Подобається дітям гра в хованки: ховати по черзі в піску дрібні предмети чи іграшки, а потім шукати їх, пересіваючи пісок руками. Ще один варіант цієї гри - «Упізнай на дотик»: дитина має відшукати схований предмет і, не виймаючи його з піску, відгадати, що це. Ще одна подібна гра - «Сапери». Закопаний предмет чи іграшка стають «міною». Завдання дитини-«сапера» відкопати «міну», не торкаючись її. «Сапер» може діяти руками, дути на «міну», допомага¬ти собі тонкими паличками чи іншими предметами. А за частинами, що відкриваються, дитина має здогадатися, що ж стало «міною» цього разу. Пісок для дитини - одна з найцікавіших іграшок. І недаремно, адже ігри з піском - це своєрідна терапія, яка допомагає дити¬ні впоратися зі своїми внутрішніми проблемами. Крім того, дитина отримує багато інформації за допомогою тактильних відчуттів, а дрібна моторика розвиває мозок і готує маленьку ручку до письма. Слід лише не забувати нагадувати дітям, що бавитися потрібно обережно, щоб пісок не потрапив в очі. А після забав необхідно ретельно вимити руки. Ігри з водою підвищують дітям настрій, життєвий тонус, збагачують досвід враженнями, емоціями, бо плескання у воді знімає психічну напругу, агресію, дискомфорт. Навряд чи знайдеться дитина, якій не подобалося б гратися з водою - бризкатися, переливати воду з ємкості в ємкість, запускати кораблики і кидати іграшки у воду. Для ігор з водою підійдуть ємкості різних форм і об'ємів: чашки, ложки, баночки з різними отворами тощо. На березі річки викопайте невеличку ямку, в яку налийте річкову воду, - вийде озеро! Пограйте з дитиною в гру «тоне - не тоне». Якщо грунт не глинистий, і вода швидко витікає крізь нього, використайте для ігор з водою широкий таз чи невеличкий надуваний басейн. Помістіть туди ті іграшки, які вільно плавають, і ті, які тонуть. Запитайте у дитини, чому так відбувається? Порожня пляшка не тоне, а якщо набрати в неї води? Експеримент на «плавучість» можна продо¬вжити, занурюючи по черзі різні предмети: ложку, палички, горішки, папір, камінчик, поліетилен, пінопласт. При цьому варто, щоб дитина перед кожним зануренням висувала свою гіпотезу і обґрунтовува¬ла її. А відразу після занурення предмету самостійно робила висновки. Візьміть поролонові губки, нехай дитина набирає в них воду, а потім вичавлює в ємкості. Виливаючи воду з пляшок, запропонуйте дітям послухати, як вона дзюрчить. Поспостерігайте за тим, як змінюється температура води в ємкості у спекотну пору: вода спочатку холодна, а потім вона нагрівається. Чому? Якщо дитині складно відповісти на це запитання, запропонуйте перевірити, де вода швидше нагріється: у тіні чи на сонці? А ще - водою можна малювати на сухому піску. Для цього візьміть пластикову пляшку, налийте в неї води, закрутіть кришку і зробіть у ній отвір. Нехай дитина малює хитромудрі візерунки цівкою води на сухому піску. З дитиною старшого дошкільного віку можна виготовити пісковий годинник. Дитині буде цікаво дізнатися про його історію та принцип дії. Пісковий годинник можна зробити з двох пластикових пляшок, з'єднаних корком з крізним отвором. Головне - пересіяти пісок, щоб у ньому не траплялися камінці, які можуть перешкодити рівномірному витіканню піску, й залишити у пляшці рівно стільки піску, скільки перетікає за визначений час: 2, 3 чи 5 хвилин. За допомогою такого годинника можна формувати у дитини правильне від¬чуття часу.
Пам'ятка для батьків, дитина яких уперше піде до дитячого садка 1.Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто,оточено увагою, вона отримує підтримку. 2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка. 3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.
4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).
5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.
6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.
7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.
8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок. 9. Учіть гратися з іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку -збирати, розбирати.
10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.
11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.
12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.
13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини - привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.
14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, носовичок.
15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка. 16. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.
Що брати у садок. Просимо Вас не давати дитині з собою в дитячий сад жувальну гумку, смоктальні цукерки, чіпси і сухарики. Настійно не рекомендуємо одягати дитині золоті та срібні прикраси, давати з собою дорогі іграшки.
Вимоги до зовнішнього вигляду дітей • Охайний вигляд, застебнуті на всі гудзики одяг та взуття; • Дитина повинна бути вимита; • Чисті ніс, руки, підстрижені нігті; • підстрижені і ретельно розчесані волосся; • Чиста нижня білизна; • Наявність достатньої кількості носових хусток. Для створення комфортних умов перебування дитини в дошкільній установі необхідно: • Не менше 2-х комплектів змінної білизни: хлопчикам - шорти, трусики, колготки; дівчаткам - колготки, трусики. У теплу пору - шкарпетки, гольфи. • Не менше 2-х комплектів змінної білизни для сну (піжама, пелюшка, клейонка). • Два пакети для зберігання чистої та використаної білизни. Перед тим, як вести дитину в дитячий сад, перевірте, чи відповідає його костюм порі року і температурі повітря. Простежте, щоб одяг не був надто великим і не сковував його рухів. Зав'язки і застібки повинні бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити. Взуття має бути легким, теплим, точно відповідати нозі дитини, легко зніматись і вдягатися. Небажано носіння комбінезонів. Носовичок необхідний дитині як у приміщенні, так і на прогулянці. Зробіть на одязі зручні кишені для його зберігання. Щоб уникнути випадків травматизму, батькам необхідно перевірити вміст кишень в одязі дитини на наявність небезпечних предметів. Категорично забороняється приносити гострі, ріжучі скляні предмети (ножиці, ножі, шпильки, цвяхи, дріт, дзеркала, скляні флакони), а також дрібні предмети (намистинки, гудзики тощо), таблетки.
Консультація для батьків "Граємось вдома"
Сірники, ватяні палички, гудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість. Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом. Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати гудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати гудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть гудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби. Ігри із сірниками Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне. Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він "У сірники" з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував. Утримай сірники. Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями. Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер - третій двома середніми пальцями. потім четвертий - двома безіменними. І, нарешті, п'ятий - двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залишиться. Сірникова картина. Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете - коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету ("Тато спить", "Автоперегони", "Троє поросят" тощо). Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями). Скільки сірників? Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число. Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кілька сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість. Сірникові коробки Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари. Де мій гудзичок? Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящички в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою гудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його гудзик. Місце, куди цуценя кладе гудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам'ять та увагу дитини. Ложки, чашки, миски, сковорідки Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А батькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчити дитину понять "великий - маленький". А на кухні - стільки можливостей! Тут і розмаїтність різних поверхонь (гладкі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку! Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це - чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - гудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо. Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка. Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрасна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри. Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, гудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипати крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно.  КОНСУЛЬТАЦІЯ "Як підготувати дитину до дитячого садка"
Розповідайте дитині якомога більше доброго про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування, але закласти їх належить у сім'ї, як і навички гігієни. Батьків часто турбує, як одягати дитину для дитсадка. Насамперед так, щоб їй було зручно. Одяг має бути міцним, не ускладнювати рухів дитини (під час бігу, стрибків, лазіння тощо) і таким, щоб малюк сам міг вільно роздягатись і одягатися. Привчіть дитину правильно застібати пальтечко, вміло поводитися зі "змійкою", одягати шапку, знімати і взувати черевики (хай взуття буде досить просте, аби дитині не доводилося вибиватися із сил, стягуючи його з ніг). Безумовно, матері простіше самій одягти і роздягти дитину, але варто бути терплячим - нехай учиться самостійності, дорослішає. Перетворіть цю "процедуру" на цікаву гру. Дитина ще вдома повинна привчатись вішати або акуратно складати свій одяг, давати раду іграшкам, правильно поводитися з олівцем, клеєм, іншими предметами. Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими: поясніть, що таке дружба, чому треба йти на поступки, рахуватися з чиїмись інтересами. У великих сім'ях взаємини між братами і сестрами допомагають малюку домовитись з іншими родинами щодо організації спільних ігор дітей. Добре також ходити гуртом на прогулянки, екскурсії. Все це не лише збагатити дітей новими знаннями та уявленнями, а й зробити їх комунікабельними. Батьки і вихователі - перші впроваджувачі рідної української мови в душу і розум дитини. Якщо дорослі спілкуються з дітьми чистою, барвистою мовою, вона обов'язково перейме їхній стиль. Але так само переймає вона й суржик, грубі висловлювання, жаргонізми. Пильнуйте себе! Проте самого наслідування дорослих і запам'ятовування замало для оволодіння вмінням говорити правильно і красиво. Потрібна цілеспрямована робота над розвитком усного мовлення. Це важливо й у тому ракурсі, що в саду дитині часто доводиться розповідати про поїздки, мандрівки, які вона здійснила з батьками, про те, що вона бачила, чула і робила. І такого мистецтва розповіді теж треба навчити ще до вступу у дошкільний заклад. Нехай дитина розповідає татку з мамою про те, що бачила у дворі, парку, зоопарку, музеї тощо. Привчившись правильно висловлювати свої думки і вільно оповідати про цікаві для неї події, маля в подальшому убезпечиться від комплексу "мовчальника". Диференціювання дітей на таких, для кого природним є російське, українське чи мішане мовлення - основний методичний підхід до оволодіння спорідненою мовою. Якщо маля виховується в російськомовній сім'ї, у нього довше формується механізм іншої мови. Тут зразкова українська мова у дорослих особливо важлива. Утім, удосконалення рідної мови потребують і діти з українськомовних сімей. На них спирається вихователь, використовуючи в різних ситуаціях їхні природні можливості й залучаючи до спілкування з однолітками рідною мовою. Ще один важливий аспект: батькам належить знати стадії росту і розвитку дошкільників, а також їх індивідуальні особливості. Ріст і розвиток дитини - складний процес, одним з компонентів якого є формування рухів. Кожен віковий період - це активне оволодіння дитиною певними руховими діями. На час приходу в дитсадок малюк, як правило, навчається бігати, стрибати, вилазити на висоту, підлізати під предметами тощо. Втім, здатності дітей на третьому році життя це однакові. По-перше, через те, що ставлення до фізкультури в різних сім'ях вельми відмінне. Одні батьки дають дитині рухову волю - тоді вона природно реалізує свої можливості, інші стримують рухову ініціативу, через що маля, бува суттєво відстає від однолітків у дитячому садку. Втім, ніколи не пізно надолужувати своє дитя в "спортивні невдахи". Регулярні фізкультурні заняття в дитсадку підтягнуть хлопчика чи дівчинку до належного вікового розвитку рухів. А такі самі регулярні заняття вдома допоможуть дошкільняті полюбити фізкультуру всерйоз і надовго.
|
Verification: 732e2a9eb4a345a6
|
